Людмила Бойко – відкрита і проста дівчина, на долю якої випало у зовсім молоді роки чимало випробувань. У свої 27 рокiв вона звикла до вирішення важких проблем самотужки. Коли Люді було 6 – помер батько, мати жила після нього ще 2 роки, але вже тоді дівчинка була спочатку у Будинку дитини, а вже згодом у дитбудинку у с. Голенищево.
Зі слізьми на очах згадує Людочка про нелегке сирітське дитинство, про підтримку і турботу людей, які були тоді і досі залишаються в її серці рідними. Бо саме у дитбудинку її навчили доброму – у неї творчі здібності. Гарно читати навчила Валентина Михайлівна Фрицька, а робити вироби з бісеру Людмила Петрівна Ведмідь. На сьогодні вона робить на замовлення і грошові дерева, квіти, що кому до вподоби. У Люди всього у родині 5 сестричок, 2 з яких, на жаль, вже померли, залишилось їх троє – Люда, Оксанка, Таня, живуть – виживають.
Має вона свій дім – дитбудинок виділив їй кошти, які роками складалися на її рахунок і вона має тепер хатинку. Хатинка маленька в аварійному стані, але все таки своє. У Людочки найбільша мрія – дім, та допомогти їй поки що нікому, а сама вона, коли мала якусь копійчину, то все була змушена витратити на лікування. Вона пройшла вже 3 операції, через неправильне лікування грипу пішло ускладнення на вуха, почалися серйозні проблеми – часті крововиливи, сильний головний біль.
Люди порадили звернутися їй до Чемеровецької громадської приймальні народного депутата України Олександра Володимировича Гереги. Такої сильної відданості роботі, поваги до людей, простоти і людяності, як у приймальні О. В. Гереги – вона ще не зустрічала. Людмила не називає їх по-батькові, бо вони для неї рідні. Бували випадки, коли дядя Саша, як каже Люда (Олександр Савчук) позичав їй гроші з власної кишені, приносив у лікарню продукти харчування.
На лікування від громадської приймальні їй дали 500 гривень, і вона щиро вдячна усім за таку підтримку і розуміння. Люда захоплюється благодійністю народного обранця, бо для людей, у яких скрутне становище, він – як ангел-охоронець.
Людмила – людина-позитив, завжди у гарному настрої. Багато часу приділяє наведенню порядку у своїй хаті, любить спілкуватися в Інтернеті, має багато друзів, обожнює своїх племінників – дворічну Ангеліночку, Наталочку, Тому, Андрійка, Владика, Сашка, Даню. А ще Люда любить читати. Любов до книги у неї ще з дитбудинку, смаки різнобічні – від казок до детективів. З героями книг вона переживає різні ситуації, вчиться бути сильною.
Дуже хочеться вірити, що надалі доля буде до неї поблажливою, що незабаром вона зустріне своє справжнє кохання – бо її порядність і доброта того варті; що збудеться її мрія – жити у хатині і не боятися, що на тебе може впасти стеля, ростити своїх дітей, бо практику з материнства вона вже пройшла на племінниках. А саме головне, щоб вона була здорова, тоді й усе це буде.